Лінґвістичне — Притча
Молодий чернець прийняв постриг, і в монастирі йому першим завданням було — допомагати іншим монахам переписувати від руки церковні уложення, псалми, закони, тощо. Попрацювавши так з тиждень, наш чернець звернув увагу, що всі ченці переписують усі книги з попередньою копії, а не з оригіналу. Здивований цим фактом, він висловив свої думки отцю-настоятелю:
— Падре, адже якщо хтось припустився помилки в першій копії, вона ж буде повторюватися вічно, і її ніяк не виправити, бо немає з чим порівняти!
— Гм, сину мій,— відповів отець-настоятель,— взагалі-то ми так робили століттями… Але в принципі, в твоїх міркуваннях щось є! — і з цими словами він спустився в підземелля, де у величезних скринях зберігалися «першоджерела», які сторіччями не відкривалися. І пропав.
Коли пройшла майже доба з часу його зникнення, стурбований молодий монах спустився до підвалу на пошуки святого отця. Він знайшов його відразу — той сидів перед величезним розкритим томом з телячої шкіри, бився головою об гострі камені підземелля і щось незрозуміле бормотав. По покритому брудом і саднами особі його текла кров, волосся сплуталося, а погляд його був божевільним.
— Що з вами, святий отче? — скрикнув приголомшений юнак,— Що сталося?!
— «Celebrate» — простогнав отець-настоятель,— слово було: «celebrate»¹, а зовсім не «celibate»²!
Примітка:
¹ Сelebrate — святкувати, радіти;
² Сelibate — целібат, доктрина утримання від тілесних гріхів — одна з основ католицизму.
Мораль: читайте першоджерела - а не їх тлумачення!